Disclaimer

Тихий плин життя в маєтку Буремний Перевал порушився: одного дня батько привіз із міста додому замурзаного хлопця-сироту, якому дали наймення Гіткліф. Юна Катрина Ерншо прихилилася серцем до загадкового Гіткліфа, у чиєму нутрі під похмурою, впертою зовнішністю вирували жагучі пристрасті. Та коли Катрина подорослішає, їй доведеться обирати між байстрюком Гіткліфом, без пенсу за душею, і багатим та вродливим сусідою Едгаром Лінтоном. І від цього вибору залежатиме не лишень їхнє щастя, а саме життя…

Книга Єжи Брошкевича перенесе вас, любі діти, на багато сторіч наперед, у далеке майбутнє. Минає 862 рік Нової Космічної Ери, тобто 862 рік, відколи люди вперше ступили на поверхню Марса. За цей час вони освоїли всі планети сонячної системи — упоралися і з пустелями Марса, і з формаліновими болотами Венери, і з бурями Нептуна, і з надмірною радіацією Сатурна. Тепер людству стала тісна сонячна система, як колись стала тісна Земля. І ось екіпаж сміливців на штучній механопланеті вирушає за межі сонячної системи — в сузір’я Центавра… Запрошуємо вас, діти, хоч заочно стати учасниками цієї подорожі — ви будете свідками багатьох цікавих і незвичайних пригод.

Я назвав цю книжку — “Велика, більша й найбільша”. Кожен має право одразу спитати: про що, власне, йдеться? Що воно означає “велика, більша й найбільша”? Питання цілком природне. Тому хочу одразу ж пояснити, що я написав книжку про три пригоди, з яких друга — більша за першу, хоч і перша теж не мала, а третя куди більша за другу. Гадаю, що кожен, хто прочитає цю книжку до кінця, згодиться зі мною. От поки що і все. Далі прочитаєте самі. Бажаю вам усього найкращого! Автор

Іван Мазепа належить до тих історичних постатей, чиїми іменами називають епохи. Іван Степанович Мазепа-Колединський (1639, за ін. даними 1629 або 1644–1709 рр.) є однією з найяскравіших і найсуперечливіших постатей української історії. Його життя та вчинки і сьогодні викликають гарячі суперечки та неоднозначні оцінки істориків. Мало кому випала така цікава і непроста доля за життя і після смерті. Приятель царя Петра, один із перших кавалерів ордену Андрія Первозванного — і борець за інтереси Української козацької держави. Будівничий величних соборів — і «Юда» та зрадник, відлучений від церкви, підданий анафемі …з амвонів тих самих соборів. Зазвичай неймовірно обережний майстер складних дипломатичних ігор — і людина, що зуміла поставити на карту все і, зрештою програла найризикованішу й найголовнішу гру свого життя. Блискучий світський кавалер у дусі розкішного, неповторного XVII століття, улюбленець жіноцтва і чи не єдиний справді обдарований поет і музикант-аматор серед усіх українських гетьманів.

Про авантюриста Петера Стара, що хотів підкорити собі світ.

Спогади учасника повстанської боротьби УПА (1941-1948) та про героїчну боротьбу українського народу за власну незалежність та державність .Це вже четверте видання книжки «УПА у вирі боротьби». Перше побачило світ у діяспорі у 1971 році, друге і третє - в Україні в 1992 та 1995 роках.

В одній південноамериканській країні готується повстання проти жорстокого диктаторського режиму. А тим часом радянська етнографічна експедиція вирушає в цих краях на пошуки зниклого голландського вченого Ван-Саунгейнлера… Так розпочинається фантастична повість Юрія Бедзика, яку він пропонує юному читачеві. Гострий сюжет у ній переплітається з цікавими пізнавальними розповідями про славних інків.

  Може, декому видасться дивним, що кіт узявся за літературу, але це цілком зрозуміло. Річ у тім, що котові випадає бути свідком таких моментів у житті людини, які сховані від суспільства — кіт чує розмови, що точаться в родині, бачить, що роблять люди, коли їх ніхто не бачить. Словом, я перебуваю в таких умовах, в яких не може бути жоден письменник, і можу писати про те, що справді бачив і чув, не домислюючи і не вигадуючи, як то змушений робити письменник-людина.     Взявся я за перо ще й тому, що деякі вчинки людей дивують мене. Я хотів поділитися з людьми враженнями від їхнього життя, щоб вони поглянули на себе, так би мовити, збоку, бо ж збоку краще видно і достойності, і хиби.     На жаль, письменник, який редагував мій рукопис, дещо викреслив з того, що було написано цікавого про людину... Щоб ні в кого не лишилося сумніву, що все це дійсно написав я сам, розповім, як я навчився писати. Не така це вже складна штука.     Треба взяти в лапку олівця і вивести першу літеру, потім другу, третю і, коли вийде слово, трохи відступити і таким самим способом написати друге слово, а, закінчивши фразу, поставити крапку. Якщо якесь написане слово мені не подобалось, я злизував його язиком. Для мене це було значно зручніше, ніж перекреслювати. Тому я перейшов на чорнило і ручку, бо злизати чорнила легше, ніж олівець.     При писанні багато важить положення хвоста. Ні в якому разі не слід ним махати. Хвіст повинен лежати на столі, це створює необхідний упор для всього тіла. Інакше літери виходять не такі гарні, а інколи бувають просто нерозбірливими.     Може, дехто гадає, що мені легше друкувати на машинці, та це не так. Я не зміг навчитися друкувати на машинці. Як тільки я натискував на клавіш, зразу вистрибував важіль з літерою, і, хоч я знав, що це важіль, мені щоразу здавалося, ніби це миша, і я кидався на літеру, хапаючи її кігтями. Від цього псувалася машинка, а також мої стосунки з її господарем, а головне — друкування посувалося страшенно повільно, бо думка уривалась,натхнення зникало, і я довгенько сидів, щоб знову повернувся робочий настрій. Л а п ч е н к о

Цей нарис став свого роду криком душі всієї української діаспори. Він чітко розкривав передумови та причини перебування свідомих українців у еміграції, їхньої вимушеної відмови від повернення на Батьківщину.

Роман "Тигролови" написаний І. Багряним протягом 1943-1944 рр, на літературному конкурсі у Львові ця книга під назвою "Звіролови" (скорочений варіант "Тигроловів") розділила перше місце з повістю Тодося Осьмачки "Старший Боярин". Роман зразу було перекладено англійською, німецькою та голландською мовами, що свідчить про його популярність за рубежем і увагу іноземного читача до тогочасної радянської дійсності. Сюжетна канва роману побудована навколо двох постатей - Григорія Многогрішного і майора НКВС Медвина.

Вільний переказ «Історії» першого давньогрецького історика Геродота. Найперші в світі царі й найперші невільники. Жерці, тирани та вожді, іменовані демагогами. Володарі Сонця Ра, Аполлон і Мітра. Насамони та їхня війна з Богом Вітрів. Собакоподібні мурахи, що стерегли золото пустелі. Казково багатий лідієць Крез і найщасливіша в світі людина. Кіфаред, якого врятував дельфін. Невірогідна історія Куруша: його вигодувала собака, а занапастила Томіріс. Життєпис молодого воя Зопіра, котрий щоб здобути Вавілон обкарнав собі ніс і вуха. Скіфський царевич Анахарсіс, визнаний Сьомим Мудрецем Світу, мілетянин Гістіей, спартанець Леонід, а також Геродот Галікарнаський, прозваний Батьком історії, який перший описав усі ці та багато інших подій. Роман відзначено Національною премією ім. Тараса Шевченка (1991).

У висліді обох Світових воєн постраждало все людство, а український народ найбільше. Метою обох окупантів України, як німців так і росіян було, не тільки здобути багатства, але також перетворити українське населення в рабських робітників для розбудови своїх імперій. Ці нищівні процеси проходили успішно, бо, крім самооборонних спроб народу, жоден із зовнішних чинників не подав голосу на захист українства. Ця книжка є спробою ознайомити читача з подіями того часу, як і чому постала Українська Національна Армія, які були її цілі, та що вона осягнула; коли була створена Друга Дивізія УНА, чому промовчується її існування і її трагічний кінець. Безсумніву, що й тут не будуть подані всі факти, та все ж таки, на підставі доступних документів та тверджень живих свідків, хочемо з найбільшою об’єктивністю відтворити події з того часу, що уможливить читачам зробити власні висновки — зокрема тим, що були виховані совєтською системою. Їм буде цікаво дізнатися, чому в кінцевій фазі війни мільйони українських громадян опинилися поза межами своєї Батьківщини, чому совєтська влада карала своїх громадян-вояків, що попали в німецький полон, а також наші осяги і наші недоліки.

Стаття є післямовою до історичного роману Івана Білика «Меч Арея». Водночасно вона є обґрунтуванням поглядів автора на історію. До написання автором цього післяслова рецензенти взагалі не допускали «Меч Арея» до друку.

Оповідання є складовою частиною книги «Золотий Ра».

Для любителів нестандартної історії. Похід Дарія на скіфів-сколотів (європейських). Написаний оригінальною мовою Івана Білика, досить важким для сприйняття, але до котрого звикаєш на 2–3 розділі. У цьому, опублікованому в журналі, варіанті роману не вистачає щонайменше 2-х розділів - 5-го та 10-го.