Disclaimer

В одній південноамериканській країні готується повстання проти жорстокого диктаторського режиму. А тим часом радянська етнографічна експедиція вирушає в цих краях на пошуки зниклого голландського вченого Ван-Саунгейнлера… Так розпочинається фантастична повість Юрія Бедзика, яку він пропонує юному читачеві. Гострий сюжет у ній переплітається з цікавими пізнавальними розповідями про славних інків.

  Може, декому видасться дивним, що кіт узявся за літературу, але це цілком зрозуміло. Річ у тім, що котові випадає бути свідком таких моментів у житті людини, які сховані від суспільства — кіт чує розмови, що точаться в родині, бачить, що роблять люди, коли їх ніхто не бачить. Словом, я перебуваю в таких умовах, в яких не може бути жоден письменник, і можу писати про те, що справді бачив і чув, не домислюючи і не вигадуючи, як то змушений робити письменник-людина.     Взявся я за перо ще й тому, що деякі вчинки людей дивують мене. Я хотів поділитися з людьми враженнями від їхнього життя, щоб вони поглянули на себе, так би мовити, збоку, бо ж збоку краще видно і достойності, і хиби.     На жаль, письменник, який редагував мій рукопис, дещо викреслив з того, що було написано цікавого про людину... Щоб ні в кого не лишилося сумніву, що все це дійсно написав я сам, розповім, як я навчився писати. Не така це вже складна штука.     Треба взяти в лапку олівця і вивести першу літеру, потім другу, третю і, коли вийде слово, трохи відступити і таким самим способом написати друге слово, а, закінчивши фразу, поставити крапку. Якщо якесь написане слово мені не подобалось, я злизував його язиком. Для мене це було значно зручніше, ніж перекреслювати. Тому я перейшов на чорнило і ручку, бо злизати чорнила легше, ніж олівець.     При писанні багато важить положення хвоста. Ні в якому разі не слід ним махати. Хвіст повинен лежати на столі, це створює необхідний упор для всього тіла. Інакше літери виходять не такі гарні, а інколи бувають просто нерозбірливими.     Може, дехто гадає, що мені легше друкувати на машинці, та це не так. Я не зміг навчитися друкувати на машинці. Як тільки я натискував на клавіш, зразу вистрибував важіль з літерою, і, хоч я знав, що це важіль, мені щоразу здавалося, ніби це миша, і я кидався на літеру, хапаючи її кігтями. Від цього псувалася машинка, а також мої стосунки з її господарем, а головне — друкування посувалося страшенно повільно, бо думка уривалась,натхнення зникало, і я довгенько сидів, щоб знову повернувся робочий настрій. Л а п ч е н к о

Цей нарис став свого роду криком душі всієї української діаспори. Він чітко розкривав передумови та причини перебування свідомих українців у еміграції, їхньої вимушеної відмови від повернення на Батьківщину.

Роман "Тигролови" написаний І. Багряним протягом 1943-1944 рр, на літературному конкурсі у Львові ця книга під назвою "Звіролови" (скорочений варіант "Тигроловів") розділила перше місце з повістю Тодося Осьмачки "Старший Боярин". Роман зразу було перекладено англійською, німецькою та голландською мовами, що свідчить про його популярність за рубежем і увагу іноземного читача до тогочасної радянської дійсності. Сюжетна канва роману побудована навколо двох постатей - Григорія Многогрішного і майора НКВС Медвина.

Вільний переказ «Історії» першого давньогрецького історика Геродота. Найперші в світі царі й найперші невільники. Жерці, тирани та вожді, іменовані демагогами. Володарі Сонця Ра, Аполлон і Мітра. Насамони та їхня війна з Богом Вітрів. Собакоподібні мурахи, що стерегли золото пустелі. Казково багатий лідієць Крез і найщасливіша в світі людина. Кіфаред, якого врятував дельфін. Невірогідна історія Куруша: його вигодувала собака, а занапастила Томіріс. Життєпис молодого воя Зопіра, котрий щоб здобути Вавілон обкарнав собі ніс і вуха. Скіфський царевич Анахарсіс, визнаний Сьомим Мудрецем Світу, мілетянин Гістіей, спартанець Леонід, а також Геродот Галікарнаський, прозваний Батьком історії, який перший описав усі ці та багато інших подій. Роман відзначено Національною премією ім. Тараса Шевченка (1991).

У висліді обох Світових воєн постраждало все людство, а український народ найбільше. Метою обох окупантів України, як німців так і росіян було, не тільки здобути багатства, але також перетворити українське населення в рабських робітників для розбудови своїх імперій. Ці нищівні процеси проходили успішно, бо, крім самооборонних спроб народу, жоден із зовнішних чинників не подав голосу на захист українства. Ця книжка є спробою ознайомити читача з подіями того часу, як і чому постала Українська Національна Армія, які були її цілі, та що вона осягнула; коли була створена Друга Дивізія УНА, чому промовчується її існування і її трагічний кінець. Безсумніву, що й тут не будуть подані всі факти, та все ж таки, на підставі доступних документів та тверджень живих свідків, хочемо з найбільшою об’єктивністю відтворити події з того часу, що уможливить читачам зробити власні висновки — зокрема тим, що були виховані совєтською системою. Їм буде цікаво дізнатися, чому в кінцевій фазі війни мільйони українських громадян опинилися поза межами своєї Батьківщини, чому совєтська влада карала своїх громадян-вояків, що попали в німецький полон, а також наші осяги і наші недоліки.

Стаття є післямовою до історичного роману Івана Білика «Меч Арея». Водночасно вона є обґрунтуванням поглядів автора на історію. До написання автором цього післяслова рецензенти взагалі не допускали «Меч Арея» до друку.

Оповідання є складовою частиною книги «Золотий Ра».

Для любителів нестандартної історії. Похід Дарія на скіфів-сколотів (європейських). Написаний оригінальною мовою Івана Білика, досить важким для сприйняття, але до котрого звикаєш на 2–3 розділі. У цьому, опублікованому в журналі, варіанті роману не вистачає щонайменше 2-х розділів - 5-го та 10-го.

Для любителів нестандартної історії. Похід Дарія на скіфів-сколотів (європейських). Написаний оригінальною мовою Івана Білика, досить важкою для сприйняття, але до котрої звикаєш на 2–3 розділі. У цьому, опублікованому в журналі, варіанті роману не вистачає щонайменше розділів 5, 10, 12-23.

Іван Іванович Білик — відомий український письменник, автор найсенсаційніших історичних романів радянських часів «Меч Арея» (1972) і «Похорон богів» (1986). Історія цих романів складна і не менш цікава, ніж вони самі. Відразу після видання обидві книги стали бестселерами, їх читали, передаючи з рук у руки. Усіх зачарував далекий світ наших пращурів, невідомий і загадковий, у який до Івана Білика ніхто з письменників не зважувався заглянути. Автор зумів зацікавити читачів завдяки сміливим історичним гіпотезам, власній концепції походження українців. У романі «Меч Арея» Іван Білик стверджує, що літописні «гуни» — це слов'яни й безпосередні предки українців, а їхній легендарний цар Аттіла — київський князь Гатило. Стрімкий сюжет, захоплюючі пригоди героїв, цікаве героїчне і водночас драматичне життя київського володаря Богдана Гатила, який підкорив увесь континент, втримує цікавість і приваблює нових читачів. У романі історія нашого народу подовжується на півтисячоліття вглиб віків, хоча нас переконували, що нібито предки українців з'явились на світ тільки в X сторіччі. Книга, яка стала сенсацією 1972 року, — захоплююче читання, бо має в собі тисячолітню таємницю. Вона справжній подарунок для всіх, хто цікавиться історією.

Історичний роман відомого українського письменника, лауреата Шевченківської премії Івана Білика «Не дратуйте ґрифонів» є другою книгою його знаменитої скіфської трилогії (перша книга — «Дикі білі коні» вийшла друком у видавництві «А.С.К.» у 2006 р.). Осмислюючи історичні факти і події, письменник подає своє бачення історії наших предків — скіфів. Головні герої роману їх діти й онуки, які розгромили іранців-персів і їхнього царя Дарія. У центрі оповіді — конфлікт між двома братами Осмогрудом і Соболем. Як вирішиться цей конфлікт? Що переможе — поклик рідної крові чи закон матірної землі? Нетрадиційний підхід до розкриття історії, характерна мова і стиль роблять оповідь цікавою не тільки для шанувальників творчості І. Білика, а й широкого читацького загалу. Роман був удостоєний Всеукраїнської літературної премії за найкращий роман року (1993).

Прекрасний роман. Один із двох найсенсаційніших романів в історії української літератури. Оповідь заводить читача у глибини століть, у часи, коли ще не народилася княгиня Ольга, а Олег підступом захопив престол над Почайною. З неї він дізнається багато цікавого про мудрого Стана і немудрого Ігоря, про войовничого Святослава і його трьох синів, про Блажія Муромця і його синів. Архімандрити, філософи і узурпатори престолів, звичайні воїни і великі воєводи, слов'янські просвітителі Кирило і Мефодій, невільники, які пізніше стали князями, та князі з невільницькими кайданами постануть перед очима зацікавленого читача. Ця книга — справжній подарунок і відкриття для всіх, хто цікавиться історією.

Пригодницький роман «Танго» багатоплановий. У ньому змальовано життя трьох поколінь української еміграції, широко показано побут аборигенів-індіян, креолів, болгар, німців, поляків.

Цей історичний роман знаного українського письменника, Лауреата Шевченківської премії, Івана Білика — третя книга з трилогії про наших предків-скіфів. Перші дві — «Дикі білі коні» і «Не дратуйте ґрифонів» — вийшли друком у видавництві «А.С.К.» у 2006 р. Головний герой роману відомий з історії Салмак, заручник від Великого князя при дворі боспорського царя Персіда. На Боспорське царство накинули око зразу дві імперії — Римська і Понтійська начолі з царем Мітрідатом. Хто переможе… Лев чи Тигр? І чий бік у цьому кривавому герці візьмуть інші герої роману. Серед археологічних знахідок того часу (а це кінець II ст. до н.е.) — срібна монета, на одному боці якої зображені профіль молодого чоловіка і напис «Салмак», а на другому — «Місто Сонця». Це правда чи черговий знак історії? Чи міг раб стати царем? А рабиня й гетера, хоча вона й незрівнянна красуня Єлена Прекрасна — царицею бодай на день. Про все це й багато іншого йдеться в цьому справді цікавому романі.

Оповідання є складовою частиною книги «Золотий Ра» під назвою: «Уклоніться Кіно».

Проект зі збереження спадщини української еміграції

У вступному слові «Невгасна віра в людину» до редагованого ним видання цього твору Василь Гришко обгрунтує домінуючу тему-ідею доробку І. Багряного — «тріумф людської гідності на іспиті людини в межовій ситуації боротьби й страждань серед нелюдськості підневільної дійсності», а всі його романи визначить як «твори про позитивного героя в негативній дійсності, про героя в справжньому розумінні героїчного, як велично-людського протиставлення силам пануючого зла». Людиною, яка біжить над прірвою, йде «по лінії найбільшого опору», в цьому романі виступає знову молодий українець Максим Колот, який у воєнний 1943 рік опиняється між життям і смертю, тобто між двома смертями, між двома воюючими арміями. Ці фронти — фашистський і радянський — мовби сталеві лещата, захоплюють у своє немилосердно стискуюче коло піщинку на полі жорстокої історії, намагаючись її стерти з лиця життя, а вона підхоплюється, зривається силою своєї віри в незнищенність свого маленького, але власного «я» і перемагає. Бо сповідує витворений нею самою псалом одвічному сенсові людського життя на землі: «Я буду вмирати, та, поки маю дихання в мені, я буду змагатись і буду квапитись хапати іскри сонця, відбитого в людських очах, я буду з тугою вчитись тайни самому запалювати їх, шукаючи в тих,іскрах дороги з чорної прірви в безсмертя…».